Що спричинило "Кукурудзяну епопею" і якими були подробиці її переходу?

   Ще 50 років тому головною сільськогосподарською культурою всього Радянського Союзу була кукуруза! У хрущовські часи традиційні посіви іржі та пшениці піддалися тотальному скороченню, а їх місця засіяли кукурудзою. І навіть більше - "царицею полів" засаджували не лише благодатну для цього Україну. Сіяли від Казахстану до, уявіть собі, Архангельської області, Якутії і Таймиру!

  Наскільки я зрозуміла, найпоширенішою версією такої пристрасті Хрущова є те, що кукурудза придивилася радянському керівникові в 1959-му під час візиту в Америку. Зокрема, Микиту Сергійовича підкорили успіхи фермерів " кукурудзяного" штату Айова. Особливо - місцеві огрядні корови, результат годування все тим же кукурудзяним силосом. Повернувшись додому, перший секретар нібито наказав засіяти кукурудзою увесь Радянський Союз. Також  я звернула увагу, що одним з гасел "кукурудзяної лихоманки" став карикатурний слоган: "Тримайся, корова зі штату Айова"!

  Але, опрацювавши щє деякі джерела я з'ясувала, що ще в 1949 році, коли Хрущов керував Україною, він за допомогою кукурудзи врятував республіку від голоду. А очоливши СРСР, вирішив перетворити її на головну сільськогосподарську культуру, про що заявив ще на лютнево-березневому пленумі ЦК КПРС 1954 роки. Так, на сторінках запорізьких газет кукурудзяний бум стартував вже в середині 50-х років. Отже, ще до візиту Микити Сергійовича до Америки в місцевій пресі щосили посміхалися качани кукурудзи.
  Кукурудза дійсно в ті роки була всюди: на поштових марках, сторінках газет, журналів і навіть кіноекранах. Наприклад, в 1961 році в запорізьких кінотеатрах можна було побачити фільм "Кукурудза-чарівниця". Також нерідко можна було почути й пісні про неї:

Кукуруза, кукуруза, да гибридная

По всему ты по Союзу стала видная

Потеснись, ячмень усатый и овес нечесанный

Кукуруза нам богатство принесет по осени

На Оке и на Кубани, да на Тереке реке

Кукуруза лучше станет, чем в Америке

Мы характером спокойны, да зато напористы

Мы Америку догоним на советской скорости

Нас пугали - мы не трусы, не пугаемся

Всех побить по кукурузе постараемся

Мы не в модных нынче милях счет длины шагам ведем

Семимильными ходили, семилетними идем

Раздавайся по Союзу песня, песня веселей

Стала нынче кукуруза королевою полей

Але звичайно ж, наш надзвичайно талановитий і веселий народ не міг не обіграти дану подію. Тож, я знайшла досить непоганий анектод з цього приводу:

- Товаришу Хрущов, а папа говорить, що ви запустили не лише ракету, але і сільське господарство.
- Хлопчику, передай папі, що я саджаю не лише кукурудзу!

 "Наздоганяти і переганяти" Америку Хрущов збирався в першу чергу за допомогою все тієї ж кукурудзи. Наприклад, нижче на агітплакаті з кукурудзяного качана, як з рогу достатку, сиплють яйця, м'ясо і молоко. Думаю, цим тодішня влада хотіла показати, що маючи кукурудзу - ми матимемо ВСЕ! Все сільське господарство буде забезпеченим.
  Відверто кажучи, мене навіть до сміху вразив той факт, кукурузоманія охоплювала не лише сільське господарство, а й звичайне буденне життя. Наприклад, чи не в кожній родині, на Новий Рік ялинку прикрашали іграшки у вигляді кукурудзи (в мене й самої вдома ще збереглися від бабусі такі ялинкові прикраси), на різноманітні свята дітей також одягали в костюми кукурудзи. А той факт, що один чоловік настільки пройнявся духом епохи, що назвав свого сина Кукуцаполь (на честь лозунга «Кукуруза – царица полей»).

 Та, на жаль, в результаті кукурудзяної кампанії в СРСР стало невистачати не лише м'яса і молока, а й хліба. Вже осінню 1962-го ЦК КПРС і Рада міністрів затвердили постанову "Про наведення ладу у витрачанні ресурсів хліба". І цим самим обмежили продаж хліба - не більше 2,5 кг в одні руки. Причому білий хліб практично зник з прилавків, а в чорний підмішували кукурудзяне і горохове борошно.  Вироби з білого борошна тоді давали по рецепту лікаря - хворим, що потребували спецживлення. Тож, я вирішила опитати й власну бабусю, яка в даному випадку стала для мене ще одним не менш корисним джерелом інформації. Цитую: "Ооо, кукурудза тоді була усюди! То ти зараз можливо думаєш, що це й непогано, адже ти любиш кукурудзу, але коли вона й у хлібі, й у кашах, в шоколаді, цукерках і навіть у шампанському, то повір мені, дитино, це жахливо....За білим хлібом в черзі можна було побачити лише євреїв, тому що в них ніби-то виразки й різноманітні хвороби...словом, не можна їм було кукурудзяного й горохового хліба їсти. Ну і, звичайно ж, заможні білим хлібом живилися....їм становище дозволяло." 

  Втім, головного "кукурузника" таки зупинили. 14 жовтня 1964 року в результаті змови Хрущов був відправлений на пенсію. Так і закінчилась радянська "кукурудзяна епопея".

"Подарунок" Хрущова чи...

  За ініціативою М. Хрущова, з кінця 1953 року ЦК КПРС розгорнув грандіозну пропагандистську кампанію з нагоди святкування трьохсотріччя Переяславської Ради. У рамках кампанії перший крок зробила Президія Верховної ради РРФСР. Маючи принципову згоду Ради УРСР, вона розглянула питання про передачу Кримської області у присутності представників Кримської облради і Севастопольської міськради. Ґрунтуючись на спільності економіки, територіальної близькості, тісних господарських і культурних зв'язків Криму і УРСР, було прийнято рішення про передачу Криму Україні. Все це супроводжувалося неймовірно пропагандистським галасом як "яскраве виявлення безмежного довір'я і щирої любові російського народу, нове свідчення непохитної дружби між російським та українським народами."

  В Криму економічна та соціальна ситуація у повоєнну добу виявилася надзвичайно складною, навіть катастрофічною.
  Значною мірою кризу економіки, особливо сільськогосподарського виробництва, тут спричинила масова депортація кримськотатарського народу, греків, вірменів, чехів та болгар. А в перші дні війни з Криму було вивезено ще й понад 50 тисяч німців, які мешкали тут ще з часів Катерини II.
  Площа озимої пшениці в Криму в 1940 році складала 447,5 тис. га, а в 1950-му зменшилася майже вдвічі. Значно скоротилися площі і технічних культур. Порівняно з 1940 роком у всіх категоріях господарств площа садів зменшилась на 6 тисяч гектарів. На присадибних ділянках фруктові дерева вирубали через непомірні податки, які запровадив "батько Сталін". У 1950 році порівняно з 1940 роком Крим майже в 5 разів скоротив продаж зерна, в три рази – тютюну, вдвічі – овочів.

  Ось, що пише перший секретар Ялтинського міськкому партії С. Медунов у газеті "Крымская правда" від 1 вересня 1953р.:


  "Переважна більшість виноградників посаджена багато років тому. Так, у радгоспі "Гурзуф" 80 га виноградників закладено 80 - 100 років тому, а в радгоспі "Гірський
  Урожайність таких виноградників - 12 ц/га. Незважаючи на це, в районі реконструйована лише десята частина площі. Виноградарство ведеться по-старому. Не всі насадження поставлені на шпалеру. Виноградні кущі уражені мільдью та оїдіумом".

  Глибоку кризу переживала і соціальна сфера області. Сьогодні ніхто не повірить у те, що в Криму ще наприкінці 1953 року було лише 3 хлібнi магазини, 18 – м'ясопродуктів, 8 – молочних, 2 – тканин, 9 – взуття, 5 – будівельних матеріалів та 28 – книжкових крамниць. Повністю припинилася торгівля овочами та картоплею в державному секторі.

 Але представляти Хрущова проукраїнським політиком просто безглуздо. Якщо пройтися по біографії М. Хрущова, то можна побачити, що це був відстоювач інтересів Радянської імперії. Тоді було вигідно як політично, так і економічно повернути Крим під управління Україні. Тож, навряд можна стверджувати, що Радянський Союз прям "подарував" Крим Україні. Скоріше, це був необхідний захід, адже з ним передбачалось достатньо багато мороки.
  Саме УРСР вирішувала всі проблеми, пов'язані із сільським господарством і будівництвом в Криму.
  Протягом короткого періоду було відновлено садівництво та виноградарство. Побудований Північнокримський канал, який оживив північнокримський степ, зробивши його однією з основних житниць країни.

Чому ж народ плакав, дізнавшись про смерть "великого вождя"?

  Думаю, що це питання є досить суперечливим. Адже й досі ми можемо почути від наших дідусів та бабусь: "Які гарні були часи...", "Ми дійсно багато чтого втратили зі смертю Сталіна"...
  Але цікаво, чи дійсно було так? Чи дійсно роки правління Сталіна можна вважати найкращими для народу? Чомусь мені здається, що НІ! Враховуючи й усвідомлюючи ту кількість репресій, голодомори, несправедливі звинувачення, жорстоку політику, створені Іосифом Сталіним, я однозначно не підтримую його.

  Але чому тоді народ був пройнятий горем, втративши Сталіна? Думаю, цьому є пояснення і заключається воно в тому, що прості люди навіть не усвідомлювали всіх масштабів розстрілів, репресій та ін. Їх переконали, що це життя найкраще і будьте вдячні за нього товаришу Сталіну!  Тож як можуть інакше реагувати люди, якщо вони й не уявляють і не сприймають собі іншого життя. Дуже довгий час вони чули лише про те, що Сталін - це все, все, що він робить - це правильно, тільки так і треба робити, "Сталін - це Бог".

"Сталин для нас был вождь и учитель, всезнающий человек, в общем, был богом. Так нас учили в школе, так писала пресса, так учила партия до самой его смерти, так думал народ. Считалось, что благодаря мудрости Сталина наш народ выиграл такую войну. Как плакали люди, когда умер Сталин! Ну, думали, конец света! Прекратится Советская власть, загубят нас другие! Разве кто знал все его творения? Что внушали народу, то он и думал, куда поворачивали, туда и шел".

(Л.Г. Стремоусова, 1919 р.н.)

  Це всеодно, що малій дитині втратити батька, думаю, що приблизно так саме й відчував себе народ. Звідси й така реакція.