"Подарунок" Хрущова чи...

  За ініціативою М. Хрущова, з кінця 1953 року ЦК КПРС розгорнув грандіозну пропагандистську кампанію з нагоди святкування трьохсотріччя Переяславської Ради. У рамках кампанії перший крок зробила Президія Верховної ради РРФСР. Маючи принципову згоду Ради УРСР, вона розглянула питання про передачу Кримської області у присутності представників Кримської облради і Севастопольської міськради. Ґрунтуючись на спільності економіки, територіальної близькості, тісних господарських і культурних зв'язків Криму і УРСР, було прийнято рішення про передачу Криму Україні. Все це супроводжувалося неймовірно пропагандистським галасом як "яскраве виявлення безмежного довір'я і щирої любові російського народу, нове свідчення непохитної дружби між російським та українським народами."

  В Криму економічна та соціальна ситуація у повоєнну добу виявилася надзвичайно складною, навіть катастрофічною.
  Значною мірою кризу економіки, особливо сільськогосподарського виробництва, тут спричинила масова депортація кримськотатарського народу, греків, вірменів, чехів та болгар. А в перші дні війни з Криму було вивезено ще й понад 50 тисяч німців, які мешкали тут ще з часів Катерини II.
  Площа озимої пшениці в Криму в 1940 році складала 447,5 тис. га, а в 1950-му зменшилася майже вдвічі. Значно скоротилися площі і технічних культур. Порівняно з 1940 роком у всіх категоріях господарств площа садів зменшилась на 6 тисяч гектарів. На присадибних ділянках фруктові дерева вирубали через непомірні податки, які запровадив "батько Сталін". У 1950 році порівняно з 1940 роком Крим майже в 5 разів скоротив продаж зерна, в три рази – тютюну, вдвічі – овочів.

  Ось, що пише перший секретар Ялтинського міськкому партії С. Медунов у газеті "Крымская правда" від 1 вересня 1953р.:


  "Переважна більшість виноградників посаджена багато років тому. Так, у радгоспі "Гурзуф" 80 га виноградників закладено 80 - 100 років тому, а в радгоспі "Гірський
  Урожайність таких виноградників - 12 ц/га. Незважаючи на це, в районі реконструйована лише десята частина площі. Виноградарство ведеться по-старому. Не всі насадження поставлені на шпалеру. Виноградні кущі уражені мільдью та оїдіумом".

  Глибоку кризу переживала і соціальна сфера області. Сьогодні ніхто не повірить у те, що в Криму ще наприкінці 1953 року було лише 3 хлібнi магазини, 18 – м'ясопродуктів, 8 – молочних, 2 – тканин, 9 – взуття, 5 – будівельних матеріалів та 28 – книжкових крамниць. Повністю припинилася торгівля овочами та картоплею в державному секторі.

 Але представляти Хрущова проукраїнським політиком просто безглуздо. Якщо пройтися по біографії М. Хрущова, то можна побачити, що це був відстоювач інтересів Радянської імперії. Тоді було вигідно як політично, так і економічно повернути Крим під управління Україні. Тож, навряд можна стверджувати, що Радянський Союз прям "подарував" Крим Україні. Скоріше, це був необхідний захід, адже з ним передбачалось достатньо багато мороки.
  Саме УРСР вирішувала всі проблеми, пов'язані із сільським господарством і будівництвом в Криму.
  Протягом короткого періоду було відновлено садівництво та виноградарство. Побудований Північнокримський канал, який оживив північнокримський степ, зробивши його однією з основних житниць країни.